Орфографічний словник української мови. 2005.
придворний — а, е. 1) Який перебуває на службі при дворі (див. двір II), належить до близького оточення монарха. Придворний музикант. || Який є власністю двору, обслуговує двір, виражає інтереси двору і т. ін. || Який відбувається при дворі. Придворний бал.… … Український тлумачний словник
дворецкій — придворний титул, в XV XVII ст. керівник придворного управління … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
надворный — придворний, дворова прислуга … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
стольник — придворний чин у Росії у XVII ст. див. столник … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
стольник — а, ч. У Росії 13 17 ст. – придворний чин, за рангом нижчий від боярського, а також особа, яка мала цей чин (спочатку – придворний, що прислуговував за князівським або царським столом) … Український тлумачний словник
Пушкин, Александр Сергеевич — — родился 26 мая 1799 г. в Москве, на Немецкой улице в доме Скворцова; умер 29 января 1837 г. в Петербурге. Со стороны отца Пушкин принадлежал к старинному дворянскому роду, происходившему, по сказанию родословных, от выходца "из… … Большая биографическая энциклопедия
басданс — у, ч. Придворний танець другої половини 15 – початку 16 ст., відомий у Франції, Нідерландах та Італії … Український тлумачний словник
гофмейстер — а, ч. У царській Росії – спершу придворний урядовець, що відав канцелярією, касою тощо, згодом – почесне придворне звання … Український тлумачний словник
гофрат — а, ч., іст. У німецьких і австрійських монархічних державах – придворний радник … Український тлумачний словник
двірський — дві/рська/, дві/рське/, іст. 1) Належний до панського двору. || у знач. ім.: а) дві/рськи/й, дві/рсько/го, ч. Той, хто належав до панського двору; б) дві/рська/, дві/рсько/ї, ж. Приміщення для челяді. 2) Належний до царського двору; придворний … Український тлумачний словник
